malenkyptashok: (амелі)
 сьогодні в парадному унюхала запах фарби. і пригадала, що не тільки мандаринки та хвоя асоціюються у мене з новим роком, але і фарба теж. колись, у буремні студентські роки, я категорично не могла перебувати вдома у батьків. це був жах. мене охоплювала страшна ностальгія, сум, до блювотного стану. тому більше тижня я там сидіти не могла і одразу після нового року, числа так 2-го чимчикувала до рідного гуртожитку. а там саме коли всі студенти розїжджалися на свята, вахтери щось підфарбовували. зазвичай навіть не дозволяли лишатися в гуртожитку у цей період. але до мене ставлення було особливе, тож я спокійнісінько собі там стирчала. на мене навіть могли гуртожиток залишити. я замикалася зсередини, а вахтерка йшла додому. свята усе-таки. пам*ятаю, колись мені навіть було страшно, бо у вікно дув сильний вітер і якось він так шумів, що увесь час здавалося, що або хтось десь ходить. або у вікно хоче пробитися. я могла до ранку від страху лежати з ввімкненим світлом. але це краще, ніж сидіти в батьків. а запах фарби я дуже люблю. і лаків. і коректора. а ще люблю запах спортзали - до занять. а ще люблю як пахне у новій лінії, особливо там, де всяке приладдя до автомобілів продається. я там спеціально прогулююся, як деякі люди оранжереями. ну, запах бензину - це зрозуміло. 
malenkyptashok: (бінош)
 паталашка я страшна. міс неуважність. от, наприклад, облажалася я з цим мультом чарівний ліс. він таки не діснеївський. а ще зареєструвалася на посткросингу, бо обожнюю отримувати листівочки з далеких країн, ну і просто люблю листівки. вибрала листівочку, долучила лист з одою про україну і... носила його два тижні в сумці. а ще, видно, там само опинилися вологі серветки абощо і лист потік назовсім. мені дуже прикро, бо шкода роботи, а тепер ще треба новий складати. капєц. ну, багато у мене таких нюансиків. але зараз уже не пригадаю.

наступного року в мене 10 років по закінченню школи, і п*ять - універа. мабуть, буде щось організовуватися. на п*ять років я зустрічатися з однокласниками не їздила. вони, до речі, зустрічалися, але *не знали, де я*, тож мене вечірка оминула. дивно, могли б кинути папірчик з повідомленням до поштової скриньки, хіба ні? тато б мені сказав. втім, я завжди була не от стада сєго, тож все сталося, як і мало. але якщо не буде форс мажорів, наступного року я хочу поїхати до свого містечка. не кажу, рідного, бо яке воно мені рідне? ані друзів, ані хати, куди можна повернутися, якщо доля прикрутить гайки. і кажу вам, як все складеться добре, поїду я туди у вишиванці, яка вишиється за цей рік, етно-спідниці, з сумкою гендмейд і фенічками і патли відрощу. і хай їм всім заціпить. лишилося в мене щось таке дурнувате в голові, типу приїхати - і втерти носа, нехороше це діло, ще марнославство називається, але блін, більше я бідною овечкою і сірим пташеням не буду.

а от щодо п*ятирічки, дуже хочу поїхати, щоб просто побачити друзів. так давно не бачилися - з часів випуску, майже з усіма. вони класні, з більшістю ми на одній хвилі, хоч за цей час все-одно віддалилися, і справа не лише у відстані. вони мене любили такою, як я є, точніше була, і за це я їм вдячна. 

зараз грає п*єса толедо авішая коена (це ж п*єса, знавці?), і мені згадалася книжка роберта штільмарка - наслєднік із калькутти, шикарнєйший пригодницький роман, який я перечитувала різв з двадцять, хоч він і товстезний, а потім взяла і нагло забула на одній із своїх квартир, а забрати не змогла. але я його по-любому десь куплю, бо така книжка мусить просто бути в домашній бібліотеці. про обставини написання книжки не буду розповідати, бо це можна знайти у вікіпедії. якщо не читали - почитайте, хороша штука. так ось там був герої із толедо, не пам*ятаю, як звати із трагічною долею, я була в нього трохи закохана))
malenkyptashok: (амелі)

потащив мене борька вчора в кінотеатр на дев*ятий округ. що за фільм, і як він називається, я вже дізналася власне на місці. часу на збори було обмаль, я поспішала як дурна. єдине, що мені повідомив брат: фільм - фантастика. я не здивувалася, бо ми вічно ходимо з ним винятково на фантастику  про косміческі войни і росомах.  для малого головне - екшн, спецефекти та графіка. каже, що на сопливі мелодрами до кінотеатру ходити нема сенсу. до речі, на гаріпоттера, я ходила не з ним, а з марінкою.
хоч я  і не дуже люблю екшени всякі, цей фільм вартий, щоб на нього сходити. тільки там багато крові, тому  дуже впєчатлітєльним бажано не потикаться. сюжет переповідати не буду, бо, по-перше, є інтернет-всезнайко,  а по-друге,  на фіга? скажу лише, що стрічка незвичайна, як у плані ідеї, так і в плані її реалізації. дев*ятий округ представляє собою суміш різних стилів.  там немає особливих спецефектів, і часто те, що відбувається, здається дуже реальним. і в цьому щось є. бо  зазвичай, коли я дивлюся фантастичні бойовики, вони мені видаються казочкою про сірого бичка. цього разу було інакше. 
ще додам таке: дія відбувається не  в америці чи відкритому космосі (до цього ми вже звикли, еге ж? як суровиє амєріканскіє парні з зовнішністю брюса вілліса чи тома круза рятують свою країну і світ від прибульців чи гігантського астероїда), а у південно-африканській республіці. тому відчуття, що ось-ось заграє американський гімн, теж нема. і насамкінець:  акторська гра, переклад і озвучка тошонада. 

 

Profile

malenkyptashok: (Default)
malenkyptashok

August 2014

S M T W T F S
     12
3456789
10111213141516
1718192021 2223
24252627282930
31      

Syndicate

RSS Atom
Page generated 28/7/17 12:59

Expand Cut Tags

No cut tags