malenkyptashok: (бінош)
 так, таварісчі. у мене питання наступне. ви за чи проти розвиваючих мультиків для дітей? я регулярно показую дитині baby einstein. аж тут знову почала шукати україномовні і наткнулася на форум, де чоловіки (!) кричать, що мультики - це шкідливо, нічого не розвивають, треба більше дитиною займатися. і все, що американське - це зло. карочє, я погана мама. ще кричать, мол, що 20-ма хвилинами перегляду не обмежуються, і от, дитина втикає мультики годинами. у мене півторарічна дитина, яка більше 20-и хвилин мультики не дивиться: їй не цікаво. подивилася - і давай гасати. усе, що далі, служить фоном. а музичний ряд - усе класична музика. на мою думку, досить приємна. а, і окрім енштейна я вмикаю трилогію classil baby, це, на відміну від енштейна, не передачки, а справжні, мальовані мультики. там дитинча керує концертом. і кожна частина цього концерту - міні-вистава під акомпанемент творів гріга, моцарта, чайковського і так далі. бесподобна річ. здебільшого я сиджу і пояснюю все дитині, бо їй без мене взагалі на місці не сидиться. я розумію, в ідеалі треба було б більше займатися з дитиною самій. цим чоловікам аби попростерікувати. 

хіхі. а коли в пісеньці антошка-антошка-давай-копать-картошку чується парампампам, К. каже: пам-пам))))))) 

і порадьте мені ще якісь мультики і пісеньки для дітей українською, бо в нас зараз є тільки росава з її колисанками, але вони якісь сумні. а ще ми активно слухаємо пісеньки з радянських мультфільмів, але вони російською всі. загалом у нас вдома повний інтернаціонал з музики, я шукаю щось особливе)) до речі, білоруське, польське, французьке, німецьке теж приймається, єслішо 

і насамкінець, мені у бейбі ейнштейн так подобаються ляльки-мапети. обов*язково дістану викрійки, щоб пошити такі для дому і влаштовувати ляльковий театр. колись.
malenkyptashok: (кейт в окулярах)
 люди, я знаю, що негарно засуджувати інших. але, чесно, я в шоці. сьогодні я прокинулася шуму пилососа та криків сусідки-мамаші: - ти шо, тупая? (це до своєї дитини) щойно чую: пашла вон! ідіотка! (тон істеричний). ну, це нійгірше, що я чула. було ще кілька фраз таким самим тоном, але  висловлювалася м*якше. дитина мала, здається, але я не бачила. 
от ви знаєте, Катрін мене теж дістає, буває, по-страшному. буває, що і я можу гаркнути, але в мене погано виходить, мабуть, бо вона сміється. пару разів ляснула по задниці, теж насмішила дитину. але щоб обзиватися - це ж капєц якийсь. я знаю, що бувають дуже важкі моменти, але це гівно триває цілий день сьогодні. сподіваюся, я до такого не опущуся.
malenkyptashok: (амелі)
був час, коли я навчала іноземних мов малечу у дитсадку та учнів молодших класів. тривало це недовго, всього один семестр. викладала я у приватній танцювальній школі. там дітям хотіли втулити все й одразу. принаймні обіцяли це батькам, з яких на той час дерли півтори тисячі гривень на місяць. дітей у класах було, відповідно, небагато, щось до десяти, як мені зараз пригадується. окрім того, з місяць я працювала ще й за сумісництвом вихователькою у першокласників. вірніше, першокласниць, бо навчалися там самі дівчата.
далі )
malenkyptashok: (Default)
знову переїзд. знову нова хата. на щастя, цього разу кімната світла, а не ті підвали, що нам останнім часом траплялися. дитсадочок під вікнами. ліс поряд. до речі, ліс відносно чистий. лише біля дороги трохи смітник нагадує. нормально. цивілізація - гарна річ. це я зрозуміла після кількох місяців, проведених у славнозвісних пролісках, які розташовані всього-навсього за сім кілометрів від столиці. ні тобі кіна, ні тобі нормальної поліклініки. ні тобі крамниць зі шмотками. і ліс довкола засраний. окрім того, у квартирі атмосфера не найкраща, як це часто буває в комуналках. сім*ям з дітьми треба однозначно жити в окремій хаті. тож незважаючи навіть на паршивеньку кухню і санвузол, я почуваюся майже щасливою.
доня переїзд перенесла нормально. її одразу почали цяцькати наші тьоті-дяді, які мешкають неподалік. це манюню неабияк тішить: вона полюбляє бути у центрі уваги. часом картаюся, що я погана мати, приділяю крихітці мало часу і все таке інше. непокоюся, що ставлюся до неї якось не так як треба, бо ж народжувала не нормальним шляхом, а через кесарів розтин. кажуть, у таких мамаш материнський інстинкт не такий як у решти. от блін, ходила ж вагітною без ексцесів, набрала щось кілограм 16. і все одно пішло все шкереберть, ледве оклигала. більше народжувати не хочу. страшно.
з чоловіком стосунки ускладнилися. часом бувають світлі моменти. але найчастіше він мене дратує. своїми лінощами, повільністю, якоюсь твердолобістю. певно, даються взнаки місяці, прожиті морда в морду в одній квартирі майже безвилазно. все-таки, це не ідеал подружнього життя. що казати, коли ця людина навіть не встала з-за компа, коли я з малою повернулася з пологового будинку. "ти нє женщіна, ти мать" - один з перлів коханого.
ну, і звісно не без післяпологової депресії. життя нагадує замкнене коло, з якого не вирватися. не відчуваю себе привабливою, хоча чоловіку мій новий імідж повногрудої мамашки подобається. навіть весна не додає наснаги. сподіваюся, цей гидотний стан душі минеться.

хоча оце подумала і вирішила, що усе не настільки паршиво. найголовніше, що підростає наш маленький доцік. лялюня вже співає, посміхається і смокче пальчика))))

Profile

malenkyptashok: (Default)
malenkyptashok

August 2014

S M T W T F S
     12
3456789
10111213141516
1718192021 2223
24252627282930
31      

Syndicate

RSS Atom
Page generated 28/7/17 12:58

Expand Cut Tags

No cut tags